Новини податкової
Вилучення готівки з каси підприємства без згоди керівника
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПКУ).
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4 ст. 95 ПКУ).
Згідно з п. 95.5 ст. 95 ПКУ вилучені відповідно до ст. 95 ПКУ готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов’язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
Якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПКУ строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 млн грн та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.
У таких випадках:
- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» зі змінами та доповненнями.
Платникам податків – про реєстрацію та застосування програмних РРО
Державна податкова інспекція нагадує, що з 1 серпня 2020 року запроваджено систему функціонування програмних РРО (ПРРО), що є першим етапом змін у законодавстві щодо застосування РРО.
З 1 січня 2021 року почнеться другий етап: буде розширено перелік видів діяльності, для яких використання РРО (традиційних або програмних) є обов’язковим та запроваджено механізм кешбек.
З 1 квітня 2021 року – третій етап, коли використання РРО стане обов'язковим для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку 2, 3, 4 груп незалежно від видів діяльності.
Зокрема, інформацію щодо роботи програмних РРО та їх реєстраційної процедури платники податків можуть отримати у Центрах обслуговування платників або за номером телефону (0352) 43-46-42.
Також платники мають можливість ознайомитись з новаціями щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій на офіційному сайті ДПС України в банері «Програмні РРО», в якому розміщено інформацію, пов’язану із запровадженням, реєстрацією та застосуванням ПРРО.
Додатково інформуємо, що інструкції з встановлення та налаштування ПРРО розміщено на офіційному вебпорталі ДПС України за посиланнями https://tax.gov.ua/.../programniy-reestrator.../ та https://tax.gov.ua/.../program.../fiskalniy-dodatok-prrosto/.
Інструкції щодо заповнення реєстраційної форми та повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа розміщено за посиланням https://tax.gov.ua/.../instruktsii-schodo-zapovnennya-form/.
Щоб зареєструвати програмний РРО необхідно подати реєстраційну заяву в електронній формі, скориставшись засобами Електронного кабінету платника, чи через Єдине вікно подання електронної звітності використовуючи будь-яке наявне у платника податків програмне забезпечення, придатне для подання електронного документу до ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку.
Чи може контролюючий орган відмовити у прийнятті податкової звітності
Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.9 ст. 49 ПКУ визначено, що за умови дотримання платником податків вимог ст. 49 ПКУ посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 ПКУ податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. п. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПКУ);
- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 ст. 49 ПКУ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених п. 49.9 ст. 49 ПКУ, не надсилає його платнику податків у встановлений ст. 49 ПКУ строк (п. п. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПКУ).
Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ, у тому числі висунення будь-яких не визначених ст. 49 ПКУ передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПКУ).
Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПКУ при поданні платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПКУ, а також недотримання вимог абзаців першого-третього п. 49.4 ст. 49 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, – протягом п’яти робочих днів з дня її отримання;
- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника – протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Зокрема, при отриманні відмови контролюючим органом у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ.
Відповідно п. 49.13 ст. 49 ПКУ якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою контролюючого органу цієї статті в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування винна посадова особа контролюючого органу притягується до відповідальності відповідно до закону (п. 49.14 ст. 49 ПКУ).
На Тернопільщині бізнес позбавили ліцензій через порушення акцизного законодавства
На території Тернопільської області здійснюють діяльність 7 підприємств-виробників підакцизної продукції, які є платниками акцизного податку до Державного бюджету. Впродовж трьох кварталів цього року вони сплатили до державного бюджету 12,7 млн грн акцизного податку. Зокрема, від виробництва горілчаної продукції до казни надійшло 12,5 млн грн цього платежу.
У січні-вересні цього року надходження акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів склали 78,4 млн грн, що на 9,7 відс. більше, ніж очікувалось. Відтак місцеві бюджети додатково отримали 6,9 млн гривень цього платежу.
Цьогоріч податківці Тернопільщини провели 213 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним. Відтак до порушників застосували фінансові санкції на суму 8,9 млн гривень.
За результатами проведених перевірок встановили 244 порушення законодавства, що регулює виробництво та обіг підакцизних товарів, їх реалізацію. Так, у 60 випадках торгували алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, у 34 – здійснювали роздрібну торгівлю тютюновими виробами з полиць самообслуговування, а в 27 – торгували алкоголем без ліцензій.
З початку року анульовано 224 ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 167 – на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
На початок жовтня кількість діючих ліцензій становить 4629, з них 2515 ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та 2114 – на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
